ЕМПІРІОКРИТИЦИ́ЗМ, у, чол. Реакційний суб’єктивно-ідеалістичний напрям у буржуазній філософії кінця XIX ст., який заперечує об’єктивне існування матеріального світу і розглядає його як явище свідомості і поєднання відчуттів; махізм. У західноєвропейській буржуазній філософії великого поширення набула тоді [у 1907 р.] реакційна ідеалістична філософія — емпіріокритицизм (Ленін, Коротка біографія, 1955, 99).
ЕМПІРІОКРИТИЦИЗМ
Тлумачення слова