ДЗВЕ́НЬКАННЯ, я, сер., діал. Дія за значенням дзвенькати і звуки, утворювані цією дією. Десь здалека долинуло мелодійне дзвенькання, ніби дзвіночки тихо-тихо бриніли. То спускалися з гір отари (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 70).
ДЗВЕНЬКАННЯ
Тлумачення слова