ДЖИГІ́Т, а, чол. Умілий і вправний їздець на коні. — Джигіти з Саїдом на конях роз’їжджають по кишлаку (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 133); * У порівняннях. Сухий, легкий [Килигеїв батько], мов джигіт (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 303).
ДЖИГІТ
Тлумачення слова