ДЖЕНТЛЬМЕ́Н, а, чол.
1. Людина, що додержується прийнятих у буржуазно-аристократичному суспільстві правил поведінки. Сер, містер, мосьє, кавалере, джентльмен, Мій пане чи навіть мосьпане! Тобі не до серця у наших знамен Цей колір, занадто багряний (Максим Рильський, Мости, 1948, 112); * У порівняннях. Одначе всі паничі були.. звичайні й делікатні, як аглицькі джентльмени (Нечуй-Левицький, II, 1956, 72).
2. Про людину, яка відзначається вишуканістю одягу 1 манер. — Він все прибраний по-європейськи, виголений.., — одним словом, джентльмен (Іван Франко, II, 1950, 376); Із стола хустинка впала. Петя — хвать: — Будь ласка! — Ви джентльмен! — вона сказала Почалась… «зав’язка» (Степан Олійник, Вибр., 1959, 243); * У порівняннях. А іноді — немов джентльмен. Сам [Дніпро] синій весь, у білих берегах-панчохах (Павло Тичина, I, 1957, 114).