ДИБУЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати. — Він [хлоп] з боязні перед новими ударами дибуляє між солдатами в роті і звертає насліпо в ліс направо (Ольга Кобилянська, III, 1956, 444); Дибуляє парубок сонними вулицями і сам не знає, куди йти (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 143).
ДИБУЛЯТИ
Тлумачення слова