ДИБОМ

ДИБОМ, присл. Сторч, стійма.  * Образно. Летять, мов ластівки, човни, А хвиля зводиться горою, А береги удалині Злітають ди́бом над водою (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 59).
♦ Ди́бом ставати (стати) — підніматися вгору; настовбурчуватися; Волосся ди́бом встало (стає і т. ін.) — про відчуття великого жаху, страху, що охоплює кого-небудь. Волосся на голові ди́бом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний, I, 1954, 357); Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім.. у нас волосся стає ди́бом: куди ж ми досі дивилися? (Олександр Довженко, III, 1960, 189).