ДВІ́ЙКА, и, жін.
1. Назва цифри і числа 2;
// розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.);
// розм. Кількість із двох одиниць. Василь повернувся раптом у село з роботящою, мов бджола, жінкою та ще з двійкою таких дітей-близнюків, як огірочки (Петро Козланюк, Опов. І. Клена. 1950, 26).
2. Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п’ятибальній системі означає «незадовільно». Школяр нічого не знав, і вчителька поставила йому двійку (Олесь Донченко, V, 1957, 445); Один Волік нахапав двійок з граматики, читання й арифметики (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 78).
3. Гральна карта з двома знаками.