ДУШНИЙ

ДУ́ШНИЙ, а, е. Насичений випарами, які ускладнюють дихання. З яру піднімався сизий душний туман… (Панас Мирний, I, 1954, 319);
//  З несвіжим, затхлим, нагрітим, важким для дихання повітрям. Кирила повели аж на край міста.. Йшли довго душними вулицями, повними пилу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209); Десь грав [Арсен] зараз в душному, переповненому фойє кінотеатру (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 31);  * Образно. Навіть у Любчиній невиразній фразі про друзів і ворогів ніби крилися натяки на тісну, душну атмосферу злочинств і змов… (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 218);
//  З високою температурою повітря, що насичене вологою (про пори року, частини доби і т. ін.). Настало душне, гаряче літо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 231); Одного теплого, аж душного ранку Саїд спускався своїм конем з узгір’я (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 125).