ДУРНИЧКА

ДУРНИ́ЧКА, и, жін. Пестл. до дурниця. Він був у благодушному настрої, і йому не хотілося сердитись через якісь там дурнички (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 181); Вчора Оксана, Дора і Рада цілий день видавали публіці виграні на приютській лотереї і самі виграли деякі дурнички (Леся Українка, V, 1956, 378); Вдряпнула ногу Тала, і з ранки кров біжить, — Нічого, це дурничка! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 63); — От, порядки в цьому домі: свиней не годують, щоб дурничкою прохарчувати, — вусате обличчя обертається за співчуттям до Плачинди (Михайло Стельмах, I, 1962, 112).
 На дурничку — за чий-небудь рахунок; безплатно або дуже дешево. Усюди він, проворний молодець, Примазаться уміє на дурничку, — На те вже вдавсь (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 187); — Тут у мене ляльковий театр. На дурничку не показую (Олесь Донченко, VI, 1957, 79).