ДУПЛА́ВИНА, ДУПЛЯ́ВИНА, и, жін., рідко. Те саме, що дупло 1. Скрізь тихо; між корчами звір пасеться, В дуплавині погукує сова (Іван Франко, XI, 1952, 253); У великій силі був той дуб — жодної сухої гілки, жодної дуплавини, немов з чавуну був вилитий (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 434); Попівна презирливо усміхнулася: — Такий дуб, а вже з дуплявиною!.. (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 36).
ДУПЛАВИНА
Тлумачення слова