ДУМЛИ́ВИЙ, а, е, рідко.
1. Заглиблений у думки; задумливий, замислений. Амфіон — розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, — ..виводить мур (Леся Українка, I, 1951, 445);
// Здатний глибоко роздумувати, розмірковувати. Його думлива, флегматична натура не дала йому впасти в ту западню, в яку впадає найбільша часть початкуючих поетів-гімназистів (Іван Франко, III, 1950, 344).
2. Те саме, що гордовитий. Де полягла козацькая голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка, I, 1951, 19).