ДУХІВНИ́ЦЯ, і, жін., заст. Заповіт про спадщину. Піклуючись за майбутню господарську долю синів, рідний батько перед самісінькою копанкою словесну духівницю дав (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25); Не можна читати без хвилювання духівниці А. Тесленка, залишеної братові (Радянське літературознавство, 11, 1949, 108).
ДУХІВНИЦЯ
Тлумачення слова