ДРА́ЛА, присудк. сл., розм. Швидко тікати куди-небудь. Повиїдав [Лис] усе чисто, рещту порозливав, а сам драла (Іван Франко, IV, 1950, 60).
♦ Давати (дати, задавати, задати) драла — швидко тікати, бігти куди-небудь. Мотря вхопила півня за ногу, витягла з борщу та й дала драла з хати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 372); Андрійко тільки язика виставив і задав драла по вулиці (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 58).
ДРАЛА
Тлумачення слова