ДОТЕ́ПНІСТЬ, ності, жін.
1. Витонченість думки і здібність оформляти її у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. Своїм оптимізмом, дотепністю, живим темпераментом він завойовує симпатії глядачів (Мистецтво, 1, 1959, 20).
2. Виразність і точність у передаванні суті чого-небудь. Це була думка, геніальна своєю простотою й дотепністю (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 82).