ДО́СВІТОК, тку, чол. Час доби перед сходом сонця, світанком. Загупали з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, загарчали лопати на токах (Панас Мирний, III, 1954, 7); Щоб не запізнитися, він з самого досвітку був на ногах (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 163).
ДОСВІТОК
Тлумачення слова