ДОСВІ́ТНІЙ, я, є. Прикм. до досвіт. У неділеньку у святую У досвітнюю годину.. Задзвонили в усі дзвони (Тарас Шевченко, II, 1953, 137); Спасибі, милі пташенята. За те, що пісню щастя голосну В досвітню пору чує моя хата (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 64);
// Який буває перед сходом сонця, світанком. Досвітні огні переможні, урочі, Прорізали темряву ночі (Леся Українка, I, 1951, 87); Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 109);
// Стос. до досвіту. В районі столиці заспівали досвітні півні (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
ДОСВІТНІЙ
Тлумачення слова