ДОБУВА́Ч, а, чол., розм. Той, хто займається добуванням чого-небудь. Він згадував про бідні селища добувачів каучуку (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 27); Я переконаний тепер, що Прометей колись не вмер. Щодня ми бачимо його, добувача огню того (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 153).
ДОБУВАЧ
Тлумачення слова