ДІВУВАТИ

ДІВУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Бути дівчиною. Сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином (Тарас Шевченко, II, 1953, 124); — Сиділа я на селі, дівувала та світом нудила (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 297);
//  Брати участь у дівочих розвагах. — Мені вже… двадцять третій! ..а я й… не дівувала ще… (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 28); В добру годину їй би вже теж дівувати, уже сімнадцять кінчалося, але в той час було не до вечорниць та погуленьок (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 342).