ДІВА

ДІ́ВА, и, жін., заст., поет. Дівчина. — Не думай, що були [у пеклі] чиновні… Се діви чесні, непорочні, Яким спідниці не дуло (Іван Котляревський, I, 1952, 150); — Це не есесівець, а орлеанська діва, — глузливо зауважив француз (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 451);  * У порівняннях. Панна Анеля, в білім капоті, ..як євангельська діва, сунеться тихо повз довгий стіл (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 252).
 Стара діва — про немолоду жінку, яка не була замужем. Одностайність, із якою вони [студентки] зневажали проблеми кохання й висвітлювали чоловічу стать, створила їм.. сумну славу «старих дів» (Юрій Яновський, II, 1954, 83).