ДІЛОВИТИЙ

ДІЛОВИ́ТИЙ, а, е. Працьовитий і знаючий;
//  Зайнятий справами; заклопотаний. Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141); Межею йшла жінка задумлива й діловита (Юрій Яновський, V, 1959, 142);
//  Який виражає зайнятість, заклопотаність. Туркотіння їхнє [голубине].. зробилось поважним, діловитим, наче якісь дуже серйозні люди збираються на важливу нараду (Олесь Донченко, I, 1956, 55).