ДЕРЮ́ГА, и, жін., заст. Те саме, що дерга 1. Убоге ліжко з дерюги Тобі під спину помостили; Холодне тіло округи Манаттям деяким прикрили (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 201);
// перен. Старий драний одяг. Пропила дерюгу на Мусгєву наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв (Номис, 1864, № 12553).
ДЕРЮГА
Тлумачення слова