ЖІ • Словник Української мови СУМ 11

ЖІРОНДИСТ

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:17 +0000

ЖІРОНДИ́СТ, а, чол., політ., іст. Член жіронди. Значний вплив у Законодавчих зборах мали представники торгово-промислової буржуазії — жірондисти (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 63);
// перен. Представник партії чи політичного угруповання, що стоїть за угоду з контрреволюцією. Жірондисти сучасної російської соціал-демократії, новоіскрівці, не зливаються з освобожденцями, але опиняються фактично, в силу характеру своїх лозунгів, у хвості в них (Ленін, 9, 1949, 40).

Запис ЖІРОНДИСТ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІРОНДИСТСЬКИЙ

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:17 +0000

ЖІРОНДИСТСЬКИЙ, а, е, політ., іст. Прикм. до жіронди́ст.

Запис ЖІРОНДИСТСЬКИЙ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІНЧИН

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:16 +0000

ЖІ́НЧИН, а, е. Належний жінці (у 3 знач.). Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30); Якщо не вдасться йому знайти роботи, то він за жінчині гроші зможе стати пайщиком в якому-небудь рентабельному підприємстві (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 526);
// Стос. до жінки. На хутір приїхав жінчин брат Верига з дочкою (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5).

Запис ЖІНЧИН спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІРОНДА

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:16 +0000

ЖІРО́НДА, и, жін., політ., іст. Політична партія періоду французької буржуазної революції, що відбивала інтереси великої буржуазії і перейшла на бік контрреволюції. [Жірондист:] З яким лицем я буду завтра їхать на гільйотину? Сором всій Жіронді за мене буде! (Леся Українка, II, 1951, 176);
// перен. Політичне угруповання, що стоїть за угоду з контрреволюцією.

Запис ЖІРОНДА спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІНОЧНІСТЬ

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:15 +0000

ЖІНО́ЧНІСТЬ, ності, жін. Сукупність рис, ознак, якостей, властивих, характерних для жінок на відміну від чоловіків. Марія Миколаївна Єрмолова — це ціла епоха для російського театру, а для нашого покоління — це символ жіночності, краси, сили (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 42); В ній вже немає колишньої рвучкості, її рухи спокійні, в них більше жіночності (Іван Кочерга, II, 1956, 43).

Запис ЖІНОЧНІСТЬ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІНОЧНО

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:15 +0000

ЖІНО́ЧНО. Присл. до жіночний.

Запис ЖІНОЧНО спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІНОЧКА

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:14 +0000

ЖІ́НОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до жінка. Славна була та жіночка, — звали Катрею: білявенька собі, трошки кирпатенька, очиці.. ясненькі (Марко Вовчок, I, 1955, 124); Тихою ходою вони йшли до криниці, де вже жіночки розводили огонь (Данило Мордовець, I, 1958, 105); Жіночка моя Стефка була не з гірших: і тиха, і до чоловіка уважна, але смутна й хвороблива (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 4).

Запис ЖІНОЧКА спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІНОЧНИЙ

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:14 +0000

ЖІНО́ЧНИЙ, а, е. Який має риси, ознаки, якості, властиві, характерні для жінок на відміну від чоловіків. Леся Українка.. героїнь своїх виводила надзвичайно жіночними, привабливими, з активним розумом, діями (Радянське літературознавство, 4, 1964, 64).

Запис ЖІНОЧНИЙ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІНОЧІСТЬ

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:13 +0000

ЖІНО́ЧІСТЬ, чості, жін. Те саме, що жіночність. Прибрана в український костюм, вона чарує своєю зовнішністю, своєю жіночістю (Збірник про Кропивницького, 1955, 251); Єлизавета [«Дон Карлос»] у виконанні Я. Ужвій була жінкою великої волі, тонкого розуму, сповнена гідності й благор одства, поєднаних з надзвичайною жіночістю й ніжністю вдачі (Мистецтво, 6, 1955, 40).

Запис ЖІНОЧІСТЬ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЖІНОЧИЙ

SUM11 — Sat, 16 Sep 2023 19:22:12 +0000

ЖІНО́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до жінка. [Ганна:] Ох, жіноча доле, бодай тебе блискавкою запалило! (Марко Кропивницький, II, 1958, 21); Дедалі все меншою ставала жіноча постать (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 38);
// Який складається з жінок. В ряді колгоспів і радгоспів, а також місцевих підприємств утворені жіночі ради (Радянська Україна, 17.III 1949, 3); Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава (Юрій Яновський, II, 1954, 90);
// Признач. для жінок; стос. до жінок. У скрині були плахти, намітки, очіпки — усе жіноче вбрання (Марко Вовчок, I, 1955, 164); Як там справа того жіночого журналу, що то писав п. Франко? (Леся Українка, V, 1956, 68); Єсть ім’я жіноче, м’яке і ясне; В йому і любов, і журба, і надія; Воно як зітхання бринить весняне: Марія (Максим Рильський, I, 1956, 37).
Жіноче питання — питання рівноправності жінки з чоловіком. Видно, справді, у вас в Галичині «жіноче питання» дуже в моді тепер, бо Ви раз у раз на його звертаєте (Леся Українка, V, 1956, 126); Жіноча стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють жінку від чоловіка, самицю від самця. Якщо є потреба швидко збільшити маточне поголів’я, наприклад, корів, то зоотехнік зацікавлений одержати більше телят жіночої статі (Наука і життя, 1, 1958, 29).

2. Такий, як у жінок, власт., характерний для жінок. Тонкий кучерявий Микола, з повним жіночим обличчям, вніс в стаю вогонь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 319); Дівчина, мов відчувшийого зміну самим жіночим інстинктом, не підводячи цілком голови, подала квітку братові назад (Ольга Кобилянська, III, 1956, 203).
Жіноча логіка, ірон. — про судження, які ґрунтуються на відчуттях, а не на законах логіки. Замість одповіді, з чисто жіночою логікою напалась [Маргарита] на чоловіка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 435); Жіночий почерк; Жіноча рука — розбірливий почерк, з округлими буквами. По тонкому жіночому почерку й по синьому чорнилі він пізнавав, що то лист од неї (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406); Жіночою незнайомою рукою було написано: — Женю, друже мій! (Олесь Гончар, I, 1954, 244); Жіночі хвороби — специфічні для жінок хвороби, пов’язані з особливостями жіночого організму; Не жіноче діло — про роботу, яку ніби здатні виконувати тільки чоловіки. [Кембль:] Жінок туди не кличуть, то не жіноче діло — будувати (Леся Українка, III, 1952, 34).

3. Який стосується жіночої статі, характеризує її. Виявилося, що у сортів огірків Вірівський салатний і Довгоплідний є різнотипні жіночі квітки (Український ботанічний журнал, XVIII, 1, 1961, 36).
▲ Жіноча рима, літ. — рима з наголосом на передостанньому складі вірша; Жіночий рід: а) (збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки (див. жінка 1, 2). — Нікчемний той рід жіночий, — каже [батько], — все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки (Марко Вовчок, I, 1955, 57); б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання.

Запис ЖІНОЧИЙ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.