ВТЯГУВАТИ (УТЯГУВАТИ), ую, уєш і ВТЯГАТИ (УТЯГАТИ), аю, аєш, недок., ВТЯГНУТИ (УТЯГНУТИ) і ВТЯГТИ (УТЯГТИ), втягну, втягнеш, док., перех., у що, до чого.

1. Тягнути кого-, що-небудь у середину чогось. Коли він, об’юшений потом, втягує деревину в двір, із хатини в одній сорочці виходить Уляна (Михайло Стельмах, I, 1962, 481); Насилу добилися до соломи. Ряден з п’ять її утягла Христя в хату (Панас Мирний, III, 1954, 10); Думала, що сховається зовсім, але Вовчик таки встиг побачити кінчик її хвоста, як Лисичка його втягла до нори (Іван Франко, IV, 1950, 86); Вона кулею промчала у відчинену хвіртку, тягнучи за собою непритомну Вікторію. Втягла в двір і впала з нею (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 259);
//  Силою вводити кого-небудь у якесь приміщення. Двері розчинилися навстіж, і Микола Маркович втягнув за комір Мечика, який щосили пручався (Олесь Донченко, V, 1957, 372).

2. рідко. Те саме, що всиляти. Вона одкусила нитку зубами і одвернулась від сестри, втягаючи нову нитку в голку проти світла (Леся Українка, III, 1952, 746).

3. Усмоктувати, засмоктувати кого-, що-небудь (про воду, болото і т. ін.). Вода ще налягала, втягувала, валила з ніг, але найстрашніше було вже перейдено (Олесь Гончар, Новели, 1954, 60);
//  Вбирати в себе; усмоктувати, вдихати (про живі істоти). Кінь порськає, голосно втягує в себе воду й, напившись, чвалає назад (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143); Марія мовчала хвилину. Зітхнула з хлипом, глибоко втягаючи повітря в себе, як діти буває після плачу (Андрій Головко, II, 1957, 108); Гелена з насолодою втягує тремтливими ніздрями запах помаранчів (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 217);  * Образно. З перших же днів школа увійшла в свою звичайну колію: в класі, як губка воду, втягували школярі нові для їх знання (Степан Васильченко, I, 1959, 153).

4. Підбирати, підтягати всередину (про живіт, голову і т. ін.). Одірвавши чарку [від рота], почав утягувати в рот сині свої губи, ніби смоктав їх (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); Лелека годинами простоював на гнізді. Втягнувши одну ногу, він вартував коло своїх діток (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 42); Він згорбився, стиснувся, втягнув голову в плечі і мовчки сидів у присмерках, пригнічений сумом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 356).

5. перен. Залучати, притягати, заохочувати когось до участі в чому-небудь. Втягуючи прокажених у роботу, в суспільне життя, професор дає їм велику радість (Юрій Смолич, I, 1958, 80); Поручик заводив іноді якусь пісеньку; часом махав руками до жовнірів, втягаючи їх до гуртового співу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 84); [Наталя:] А тепер слухайте. Я хочу втягти вас в одни веселу історію (Іван Микитенко, I, 1957, 404).