ВРЯДИТИ, ВРЯДИТИСЯ, ВРЯДНИК, ВРЯТО́ВАНИЙ, ВРЯТОВУВАТИ, ВРЯТОВУВАТИСЯ, ВРЯТУВА́ННЯ, ВРЯТУВАТИ, ВРЯТУВАТИСЯ див. урядити, урядитися і т. д.

ВРЯДЖА́ТИ, ВРЯДЖА́ТИСЯ, ВРЯ́ДЖЕНИЙ, ВРЯ́ДЖУВАТИ, ВРЯ́ДЖУВАТИСЯ див. уряджати, уряджатися і т. д.

ВРЯДИ́-ГОДИ́ (УРЯДИ́-ГОДИ́), присл. Зрідка, нечасто, деколи. Вони були щирі товаришки, яких тільки вряди-годи зводить життя докупи (Панас Мирний, II, 1954, 256); Вряди-годи проходив хтось тінню по широкій, колись гомінкій і веселій вулиці (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 63).

ВРЯД (УРЯД), присл.

1. Один біля одного; поряд. У яру гребля, верби вряд (Тарас Шевченко, I, 1951, 42); Пісні тихії, сумнії, Виливайтесь рівно, вряд (Іван Франко, XIII, 1954, 84); Плече до плеча у змаганні єдинім, Селянство, уряд з робітництвом ставай! (Максим Рильський, Урожай, 1950, 128).

2. Один за одним (у часі); підряд. Працюю 4 дні вряд (Володимир Самійленко, II, 1958, 453); Я випив три склянки води вряд (Юрій Смолич, III, 1959, 153).

ВРУЧИ́ТИ див. вручати.

ВРУЧНУ (УРУЧНУ), присл. Ручним способом, без використання механізованих знарядь виробництва; руками. Як відомо, мінеральні добрива в колгоспах вносять у ґрунт з допомогою тракторних агрегатів, літаків сільськогосподарської авіації та вручну (Хлібороб України, 4, 1965, 10).

ВРУЧИ́ТЕЛЬ, я, чол., рідко. Те саме, що подавець.

ВРУЧИ́ТЕЛЬКА, и, жін., рідко. Жіночий рід до вручитель.

ВРУ́ЧЕННЯ, я, сер. Дія за значенням вручити 1. Зараз під цим дном лежали дві перепустки, приготовані Тамарою для вручення Кирилу Васильовичу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 121).

ВРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вручити 1. Урядові нагороди були вручені групі вчителів шкіл Київської області (Радянська Україна, 20.III 1949, 1).