В’ЇСТИСЯ 1 див. в’їдатися.

В’ЇСТИСЯ 2 див. уїстися.

В’ЇХАТИ 1 див. в’їжджати 1.

В’ЇХАТИ 2 див. уїжджати 1.

В’ЇЗНИ́Й (УЇЗНИ́Й), а, е. Признач. для в’їзду куди-небудь. По обох боках в’їзної брами вискакували наперед дві низьці, широкі кругловежі, які з боків захищали доступ до замку (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 431); Всім селом проводжали хлопців [до Радянської Армії] аж до околиці, до в’їзної арки… (Хлібороб України, 1, 1966, 18).

В’ЇСТИ 1 див. в’їдати.

В’ЇСТИ 2 див. уїсти.

В’Ї́ЗДИТИ див. уїздити.

В’ЇЗДИ́ТИ див. в’їжджати 1.

В’ЇЖНО (УЇЖНО), присудк. сл., розм. Достатньо їжі. У мого дідуся було не одіжно, та в’їжно (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 363); Сміються строкарі, розкошуючи на моріжку біля економії. Тепер їм хоч не в’їжно, так вліжно (Михайло Стельмах, I, 1962, 560).

В’ЇЗД (УЇ́ЗД), у, чол.

1. тільки одн. Дія за значенням в’їжджати, в’їздити. Дарка спала й не бачила того в’їзду (Леся Українка, III, 1952, 647).

2. Місце, через яке в’їжджають куди-небудь. В’їзд був відкритий: на майдані виднівся ліхтар (Олекса Десняк, II, 1955, 260).

В’ЇЖДЖАТИ 1 (УЇЖДЖАТИ), аю, аєш і В’ЇЗДИТИ (УЇЗДИТИ), в’їжджу, в’їздиш, недок., В’ЇХАТИ (УЇХАТИ), в’їду, в’їдеш, док. Їдучи, потрапляти в межі, у середину чого-небудь. Коли ми тут сваримось і миримось, у ворота хтось возом уїжджає (Марко Вовчок, I, 1955, 19); Верхи на зморених коненятах в’їжджала на майдан асканійська батрацька молодь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 306); Уїхали ми в очерети. По ту і по ту руку, як стіна, очерет (Панас Мирний, V, 1955, 349); Світи, світи, місяченьку, До милої їду, Тоді зайди за хмароньку, Як у двір уїду!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 394); — Ньо, гніда! Недалеко вже!.. — І в’їхали в село, тільки світло посвітили (Андрій Головко, II, 1957, 138).

В’ЇЖДЖАТИ 2 див. уїжджати 1.

В’Ї́ЖДЖЕНИЙ див. уїжджений.

В’Ї́ДЛИВІСТЬ, (УЇ́ДЛИВІСТЬ), вості, жін. Властивість за значенням в’їдливий 1, 2. Максим знову нахилився над текою та з пильністю, що межувала з уїдливістю, став вчитуватися в кожну сторінку (Натан Рибак, Час, 1960, 657).