ВГРУ́ЗТИ див. вгрузати.

ВГУ́РНИ́Й, ВГУ́РНО́, ВДА́ВАНИЙ, ВДА́ВАНІСТЬ, ВДАВА́ННЯ 1, ВДАВА́ННЯ 2, ВДА́ВАНО, ВДАВАНОХВО́РИЙ, ВДАВА́ТИ, ВДАВА́ТИСЯ див. угурни́й, угурно і т. д.

ВГРУ́ЗЛИЙ (УГРУ́ЗЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до вгрузнути.

ВГРУ́ЗНУТИ див. вгрузати.

ВГРУЗАТИ (УГРУЗАТИ), аю, аєш, недок., ВГРУЗНУТИ (УГРУЗНУТИ) і ВГРУЗТИ (УГРУЗТИ), зну, знеш; мин. ч. вгруз, ла, ло; док.

1. Рухаючись по чомусь або стоячи на чому-небудь в’язкому, м’якому і т. ін., заглиблюватися в нього, застрягати в ньому. Коні.. помчали, як навіжені, вгрузаючи і в ту ж мить вихоплюючись із багна (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 64); Він [червонарм] стояв, зіпершись на гвинтівку, ноги його вгрузали глибше й глибше, східний вітер гнав воду гнилого моря просто на нього (Юрій Яновський, I, 1954, 9); І кожен угрузав в снігу, — як грузли й ми (Павло Тичина, II, 1957, 149); Сахно.. мало не по коліна вгрузла у мулке днище озера (Юрій Смолич, I, 1958, 99);
//  Встромлюватися, проникати в щось унаслідок удару, різкого руху і т. ін. Очевидно, залізний гак глибоко вгруз в його [кита] тіло і зробив криваву рану (Микола Трублаїні, I, 1955, 184); — Пішов у поле, взяв кістяк Та як пошпурив геть від себе! Один кінець угруз в рівчак, А другий — вперся аж у небо… (Іван Нехода, казки.., 1958, 16);
//  Заглиблюватися в що-небудь м’яке, пружне. Очі її вже заплющились, голова вгрузла в подушку (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 107); Господар дому, вгрузши в глибоке масивне крісло,.. увесь час мовчки спостерігав суперечку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 96);
//  Осідати (про будівлю). Як постарів, як вгруз у землю цей рідний дім! (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 72).

2. Опускатися під якоюсь вагою; вгинатися, вдавлюватися.

ВГРУБШКИ (УГРУБШКИ), присл., діал. Завтовшки. Дав же орач калач, Оттакий вгрубшки, Оттакий вдовшки (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 120).

ВГРУЗА́ННЯ (УГРУЗА́ННЯ), я, сер. Дія за значенням вгрузати.

ВГРІБА́ТИСЯ (УГРІБА́ТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВГРЕБТИ́СЯ (УГРЕБТИ́СЯ), буся, бешся, док. Зариватися, заглиблюватися в землю або в що-небудь сипке. Солдат Дем’ян Нечипорук перебігає зигзагами від вирви до вирви, і в кожній він припадає, вгрібається в глей — наче добувається в самісінькі надра землі (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 153).

ВГРІВА́ТИ, ВГРІВА́ТИСЯ, ВГРІ́ТИ, ВГРІ́ТИЙ, ВГРІ́ТИСЯ, ВГРО́БИТИ див. угрівати, угріватися і т. д.

ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), аю, аєш, недок., ВГРЕБТИ́ (УГРЕБТИ́), бу, беш; мин. ч. вгріб, вгребла, ло; док., перех. Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати. Украв діжку та вгріб у полову (Словник Грінченка).