УШУ́ЛА, ж, жін., заст.

1. Стовп, до якого прикріпляються ворота. А ворота в Череваня не прості.. Замість ушул — рублена башта під гонтовим щитом, і під башту вже дубові ворота (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49); Тітка Марія стоїть, прихилившись плечем до ушули (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 492).

2. Стовп у паркані, в паз якого вставляються дошки.

УШТРИКНУ́ТИ див. вштрикнути.

УШТО́ВХУВАТИ див. вштовхувати.

УШТО́ВХУВАННЯ див. вштовхування.

УШТОВХНУ́ТИ див. вштовхувати.

УШПО́РИТИ (ВШПО́РИТИ), рю, риш, док., перех. Стиснути острогами; пришпорити. Після кількахвилинного мітингу полк знову рушив уперед, не зменшуючи темпу маршу, а, навпаки, ще міцніше вшпоривши коней, радісно салютуючи на скаку (Олесь Гончар, III, 1959, 440).

УШПИЛИТИ (ВШПИЛИТИ), лю, лиш, док., перех., чим і без додатка, діал. Уколоти. Так-то нас судив Бурмило! Гірко вшпилило! (Іван Франко, XII, 1953, 33).

УШПИГНУТИ (ВШПИГНУТИ), ну, неш, док., перех., чим і без додатка, розм.

1. Уколоти чим-небудь тонким, гострим, ужалити і т. ін. Еней од Турна утікає! І Турн вдогонку поскакав. Той не втече, сей не догонить, От тглько-тілько не вшпигне (Іван Котляревський, I, 1952, 263); Пан з великою бородою зірвався з місця, немов його вшпигнула гадюка (Іван Франко, IV, 1950, 172).

2. перен. Дошкулити комусь, образивши зауваженням, натяком. — Мосьє Дулькевич забув, що він розповідає про мосьє Марчинського, — ушпигнув поляка француз (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 400).

УШПА́РИТИ (ВШПА́РИТИ), рю, риш, док., розм. Ударити з силою; зробити щось з силою, швидко, енергійно. — Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 527);
//  Заграти, заспівати і т. ін. завзято, з запалом;
//  Почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.). — Хоч би добрий дощ ушпарив на їхні мундири! (Олесь Гончар, II, 1959, 358).

УШО́СТЕ див. вшосте.