ТХОРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до тхір. Тхоряче хутро;
//  Належний тхореві. Тхоряча нора;
//  Зробл. з хутра тхора. Тхоряча шапка;
//  Такий, як у тхора. Його [агронома] маленькі тхорячі очиці шукали, куди б сховатись (Олесь Донченко, I, 1956, 94).

ТХО́РИК, а, чол.

1. Зменш. до тхір.

2. пестл. Те саме, що тхір. Хазяїн Тхорика піймав, I бідний Тхір з плачем озвався, І клявся, Що він з голубника — пір’їни не займав (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 163).

ТХОРЕНЯ́, яти, сер. Маля тхора. Тхір вибіг з своїми тхоренятами (Словник Грінченка).

ТХОРЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до тхір;
//  Належний тхореві. Тхорева нора;
//  Зробл. з хутра тхора. Тхоревий комір.

ТХНУТИ, ну, неш, недок. і док.

1. Дихати, дихнути; повівати, повіяти. Здавалось їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то.. змиє.. смуток із його серця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 158); — От і вокзал! Там вона [Маруся], певно, мене жде! — подумав Ломицький, і на його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітерець (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 74);
//  чим, безос. Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); — Де ти, браток, служив? — Я не служив… Я зроду так, — відповів сліпий, і на Павла тхнуло міцним самогонним перегаром (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 59).

2. тільки 3 ос., недок., перев. чим, розм. Мати якийсь запах, сильно, різко пахнути чим-небудь, здебільшого неприємно. — А куди ви поїдете? — Та, мабуть, трохи покатаємось, — відповів червоноармієць, що тхнув ліками (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 85); Тхне бузок чудово, Туга ллється в слово (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 86);  * Образно. — Треба так організувати працю в колгоспі, — каже Дубковецький, — щоб наш хліб не тхнув потом… (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 59);
//  безос. Скрізь тхне вином, куди не повернись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 256); В хаті тхне фарбою та клеєм, аж дихати важко (Леся Українка, III, 1952, 491); Від одежі [Порфирія] тхнуло кислятиною й димом (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 160).

3. недок., чим, перен. Мати якусь дуже помітну властивість, ознаку і т. ін. — Ваші погляди, Степане Гавриловичу, дуже цікаві. Тільки — чи не тхнуть вони давниною? (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 82);
//  безос. Від нього за цілу верству тхне козарлюгою, байдебурою степовим… (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 300); Може, мало порядку було на зборах осередку, проводив замолоду, але й казенщиною — аби ви знали — там і не тхнуло (Семен Журахович, Опов., 1956, 74).

ТХІР, тхора, чол. Хижий звірок родини куницевих з коштовним пухнастим хутром. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 56); З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (Олесь Донченко, II, 1956, 7);  * У порівняннях. Йонька швидко повернув сухе і хиже, як у роздратованого тхора, обличчя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 255).