РЯХТЛИ́ВИЙ, а, е, поет. Те саме, що мерехтливий. Поміж вантажних суден обережно Просковзують стрункі ряхтливі яхти (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 227).

РЯХТІТИ, тить, недок., поет. Те саме, що мерехтіти. Під землею ж там палати,.. срібло-злото скрізь ряхтить (Леся Українка, I, 1951, 274); Десь удалині, на протилежному березі, у буряній каламуті тьмяним сузір’ям ряхтіли вогні заводів (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 7).

РЯ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., діал. Збиратися йти, рушати. Свати вже ряхались додому (Словник Грінченка).

РЯТУ́НОК, нку, чол.

1. розм. Дія за значенням рятувати і рятуватися.

2. Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища. [Прісцілла:] Я піду туди. Як не врятую [громаду], то загину вкупі! Прощай, Руфіне.. [Руфін:] Стій! Стривай, Прісцілло! Рятунок є (Леся Українка, II, 1951, 387); Він хотів жити, він шукав рятунку, й тому спробував захищатись (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 602);
//  Те, що звільняє, захищає від чого-небудь. Навіть те тяжке, прикре спання по обіді вважав [Славко] тепер за рятунок від душевної муки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 244); Зимою Гавриловим дітям тільки й рятунок від простуди, що парене молоко з лоєм (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 88);
//  Той, хто рятує, визволяє від чого-небудь; рятівник. [Максим:] Ось є наш рятунок — ся дівчина мила, Без неї б нас нині вже могила вкрила! (Іван Франко, IX, 1952, 426).

3. рел. Звільнення від гріхів, від вічних мук у потойбічному житті. [Єпископ:] Ми дбаємо про тебе по-братерськи, душі твоїй рятунок дати хочем. (Леся Українка, II, 1951, 501); Подивився старий і на дружину, і на свічку, поставлену на рятунок його душі, та й пішов з Морозенком у степи розшукувати пана (Михайло Стельмах, I, 1962, 245).

РЯТУНКО́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що рятувальний. Інженер схопився за цигарку, мов за рятункове коло (Григорій Епік, Тв., 1958, 575); — Цікаво.., до яких засобів рятункових береться така молода фантастична голова, щоб.. добитися цілі (Ольга Кобилянська, III, 1956, 19).

РЯТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.

1. Уникати смерті, загибелі, знищення і т. ін. Питає [староста]: що ж, чи й вони хотять, щоб козаки і в них такого натворили, як он і там, і он десь, що цілі кутки лежать попелищем, а скільки народу побито? А як не хотять, то треба мерщій рятуватись, поки не пізно ще (Андрій Головко, II, 1957, 327); Звірі полювали один на одного, дрібнота рятувалася від хижаків, хижаки докладали всіх зусиль, щоб перехитрити, щоб упіймати й задовольнити свою хіть до їжі (Олесь Донченко, II, 1956, 43);
//  Намагатися звільнитися від пригнічення, поневолення, утисків, переслідування і т. ін. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 335); Він був одним з тих численних мешканців угорської столиці, які, рятуючись від терору салашістських банд, тисячами залишали рідне місто і мандрували в сільські провінції (Олесь Гончар, III, 1959, 227);
//  Знаходити в чому-небудь спочинок, відраду для себе. Він чув, що йому треба рятуватись, щоб не пропасти з туги, що ввесь його рятунок у праці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); Втомивши за день відданих своїх співробітників, змучений і знесилений, тікав [Мічурін] рятуватись на самотині до своєї улюбленої супротивниці — природи (Олександр Довженко, I, 1958, 498);
//  Укриватися від чого-небудь шкідливого, небажаного, небезпечного і т. ін. Рятуючись від комарів, що густо дзвеніли над головами, заробітчани взялися розкладати багаття (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 90); Викопали [воїни Святослава] землянки на березі, щоб там рятуватись від вітрів і морозу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 624).

2. Пас. до рятувати.

РЯТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування. Маріора раз у раз зривалась з постелі, щоб бігти на виноградник — рятувати кущі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 228); Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! Краще, ніж убивати! (Олесь Гончар, III, 1959, 110);
//  Визволяти кого-, що-небудь із біди, з неволі і т. ін. [Лицар:] Кажи мені по-людськи, що тобі від мене треба. Нащо рятувала мене з темниці? (Леся Українка, II, 1951, 196); І радісно, приємно відчувати, що й ти її, цю землю, рятував, коли тебе на бій Вітчизна-мати покликала у полум’я заграв (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 249); Азат заспівав старовинну тягучу пісню про жигіта [джигіта] і його коня, який рятує хазяїна від погоні (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 202);
//  Оберігати, укривати кого-небудь від чогось шкідливого, небажаного, небезпечного і т. ін. Вишка не рятує від задухи. Млосним чадом повисла спека. Горло пересихає (Олесь Донченко, II, 1956, 135); Герметична кабіна з нагнітаючим вентилятором рятує водія від оглушливого брязкоту гусениць, від чаду й літньої спеки (Хлібороб України, 7, 1969, 19);
//  наказ. сп. рятуйте. Уживається як волання, заклик негайно прийти на допомогу, захистити в біді, від небезпеки і т. ін. — Матінко! рятуйте, — верещав пронизуватий жіночий голос, покриваючи шум боротьби (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 351).
♦ Рятувати [грішну (свою)] душу — у християнській релігії — позбавляти себе або когось від гріхів; звільняти себе або когось від вічних мук у загробному житті. Над тою щасливою країною простяг свою потужну руку справедливий і мудрий султан.. Туди, серед одновірних і співплеменних, визволятись від гріхів, рятувати свою душу!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293); [Єпископ:] Не всі слова однакові, мій брате, слова господні більш рятують душу, ніж людські всі діла (Леся Українка, II, 1951, 232); Рятувати життя кому — уникаючи смертельної небезпеки, зберігати власне життя або відвертати від кого-небудь смертельну небезпеку; Рятувати свою (власну) шкуру див. шкура.

РЯТУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням рятувати. Рятування тривало до того часу, поки на поверхню моря опустилася ніч. І врятувати пощастило біля трьох десятків людей (Юрій Яновський, II, 1958, 80); Іван Вишенський у зображенні Франка — це людина, яка у зреченні від світу.. шукає рятування своєї власної душі (Максим Рильський, III, 1956, 270).

РЯТУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто займається рятуванням кого-, чого-небудь. — Раніше ми були тільки науково-дослідною групою, а тепер взяли на себе ще й функції рятувальників (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 20); Рятувальники завжди готові допомогти людині, що потрапила в біду (Вечірній Київ, 19.VII 1968, 2).

РЯТУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для рятування кого-, чого-небудь. Незначні за обсягом дослідження з питань безпеки праці у вугільній промисловості Донбасу провадились тоді в Донецькій рятувальній станції в Макіївці (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 404); Працівники рятувальної служби роблять усе, щоб люди почували себе спокійно під час купання (Вечірній Київ, 19.VII 1968, 2).
▲ Рятувальний пояс див. пояс.