ОЗ • Словник Української мови СУМ 11

ОЗУТИСЯ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:40:08 +0000

ОЗУ́ТИСЯ див. озуватися.

Запис ОЗУТИСЯ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗУТИЙ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:40:07 +0000

ОЗУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до озути. Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 129); Він спочатку, позіхаючи, дивиться на небо, а потім гримить озутими на босу ногу чобітьми до дітей (Михайло Стельмах, I, 1962, 70).

Запис ОЗУТИЙ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗУТИ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:40:06 +0000

ОЗУ́ТИ див. озувати.

Запис ОЗУТИ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗУВАТИСЯ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:40:05 +0000

ОЗУВА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОЗУ́ТИСЯ, уюся, уєшся, док. Те саме, що взуватися. Задумався, загадався Чіпка… Зробився — аж страшний.. Уночі схопиться, — одягається, озувається… (Панас Мирний, II, 1954, 60); Данилко хутко озувся, наопаш накинув піджак і шмигнув за двері (Петро Панч, Синів.., 1959, 62).

Запис ОЗУВАТИСЯ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗУВАТИ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:40:04 +0000

ОЗУВА́ТИ, аю, аєш, недок., ОЗУ́ТИ, ую, уєш, док., перех. Те саме, що взувати. А мовчки долі, всемогучий, Дере порфіру на онучі І ніби морщить постоли, Плете, волоки, озуває (Тарас Шевченко, II, 1953, 353); Панас Кандзюба світився. — Озуєм, Андрію, пана у постоли! — Аякже!.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 75); Онохрій Литка накинув.. кожуха, озув босоніж чоботи, підійшов до вікна (Григорій Епік, Тв., 1958, 110).

Запис ОЗУВАТИ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗОРЯНИЙ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:40:03 +0000

ОЗО́РЯНИЙ див. озорений.

Запис ОЗОРЯНИЙ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗОРЮВАТИ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:38:21 +0000

ОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗОРИ́ТИ, рю, риш, док., перех., поет. Те саме, що осявати. Палай, наше вогнище, тепле і рідне..! Ти всюди нам світиш, ти всюди нам видне, Озорюєш нам ти дороги у світ! (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 11); Вітчизно рідна, земле наша, мамо, ми над тобою небо голубе озоримо (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 233); * Образно. Рідний край мій уже озорив Промінь щастя на довгі віки (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 119).

Запис ОЗОРЮВАТИ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗОРИТИ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:38:20 +0000

ОЗОРИ́ТИ див. озорювати.

Запис ОЗОРИТИ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗОРЕНИЙ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:38:19 +0000

ОЗО́РЕНИЙ, рідко ОЗО́РЯНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до озорити. Піднісшись вгорі на граніті, Спрямовував Ленін свій зір На далі московські, відкриті З озорених Ленінських гір (Микола Бажан, Роки, 1957, 262); Вузькою смугою невода виплітається за веслом озоряна вода, зітхають береги (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 917); * Образно. Суспільно-творча діяльність М. Л. Кропивницького й І. К. Тобілевича, М. К. Заньковецької й П. К. Саксаганського пройшла озорена передовими ідеями російських революціонер ів-демократів та їх великого соратника Т. Г. Шевченка (Минуле українського театру, 1953, 60);
// озорено, безос. присудк. сл. Думами Леніна Путь нам озорено, Шлях наш на тисячі літ (Блчко, Сійся.., 1959, 241).

Запис ОЗОРЕНИЙ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ОЗОНУВАТИСЯ

SUM11 — Mon, 18 Sep 2023 10:38:18 +0000

ОЗОНУВА́ТИСЯ, ується, недок. і док.

1. Насичуватися озоном. Повітря озонується.

2. тільки недок. Пас. до озонувати.

Запис ОЗОНУВАТИСЯ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.