МУЩИ́Р, я, чол., заст.

1. Мортира. На віват [на славу] — з мущирів стріляли (Іван Котляревський, I, 1952, 174); Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (Олекса Стороженко, I, 1957, 377).

2. Ступа. А до роботи ж яка метка й берка [Настуся]! Оце лівою рукою на прядці пряде, а правою в мущирі сіль товче (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 448).

МУШТРУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Піддавати муштрі (у 1 знач.). Тогді [тоді] ну військо муштровати [муштрувати], Учить мушкетний артикул, Вперед як ногу викидати, Ушкварить як на калавур (Іван Котляревський, I, 1952, 190); Він не раз пролазив у той двір і дивився, як муштрували юнкерів (Олександр Копиленко, Петрогр. хлопчик, 1950, 19); Там, за морем, для воєн муштрують полки (Ярослав Шпорта, Твої літа, 1950, 85).

2. перен., фам. Навчати, повчати когось. — А то Венера все свашкує, Енеєчка свого муштрує, Щоб він з ума Дидону звів (Іван Котляревський, I, 1952, 79); Нічим їй [панночці] не вгодиш.. І стару панію почне муштрувати було з самого ранку: «Що се ви.. без чепчика вийшли?.. оце, як мужичка, ходите!» (Марко Вовчок, I, 1955, 86); Ось він поблизу муштрує своїх бувальців. — Доки Денис і Анохін гребуться, ти, Романе, ведеш по берегу вогонь. Зрозумів? (Олесь Гончар, III, 1959, 344);
//  Виховувати (дітей). — Чоловік мій воює, батальйоном командує, а я дітей вдома муштрую (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 40).

3. розм. Те саме, що дресирувати. Довго й терпляче він муштрував своїх собак (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 5).

МУШТРУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.

1. Займатися муштрою (у 1 знач.). Розказує [Оксана], і де була, і що бачила, і з якою дівкою говорила, і як солдати муштрувались (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 431); Нагодовані, обуті І кайданами окуті, Муштруються [москалі]… (Тарас Шевченко, I, 1951, 245); У величезному дворі казарми кілька сотень (а всього в полку понад тисячу чоловік) муштрувалися з гвинтівками (Андрій Головко, II, 1957, 450).

2. перен., фам. Наряджатися, причепурюватися. Настя знов ускочила в залу й муштрувалась перед дзеркалом: притулювала до лиця накуплені стрічки, начіплювала їх на голову, зав’язувала ними шию (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215).

МУШТРУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням муштрувати.

МУШТРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до муштрувати. Цінувати вміють вінценосці Своїх собак, муштрованих в поносці (Микола Бажан, Вибр., 1940, 154);
//  у знач. прикм. Лягло костьми Людей муштрованих чимало (Тарас Шевченко, I, 1951, 326); Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його [революціонера] ще не звело (Іван Франко, X, 1954, 7);
//  муштровано, безос. присудк. сл. Військова кафедра. Це та кімната, де їх [студентів] стільки муштровано (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 10).

МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 68); На майданах з ранку до вечора йшли вистави: штукарі і муштрувальники зміняли один одного (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).

МУ́ШТРА, и, жін.

1. Військове навчання, що ґрунтується на механічній дисципліні й несвідомому заучуванні правил військового шикування. Зайде сонце — Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина, Очиці поводить: «Отут з муштри виглядала, Отут розмовляла» (Тарас Шевченко, I, 1951, 31); — Увійшов [обвинувачений] і став рівно, випроставшись, як солдат на муштрі (Борис Грінченко, II, 1963, 307); Він [підполковник], опріч муштри, штабних карт.., не знав і знати не хотів іншого ремесла (Михайло Стельмах, II, 1962, 54);
//  розм. Сукупність правил військового шикування. Мав [Спориш] особливий дар власне до виучування свіжонабраних рекрутів військової муштри (Іван Франко, II, 1950, 273); — Ет, що то трудне! — розпалювавсь Йон, — я і з рушницею всю муштру знаю. Хоч — покажу? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 243).

2. перен. Методи виховання та навчання, що ґрунтуються на механічній дисципліні та занадто суворих правилах і вимогах. На місце старої муштри, яка проводилася в буржуазному суспільстві всупереч волі більшості, ми ставимо свідому дисципліну робітників і селян.. (Ленін, 31, 1951, 252).

МУШТА́БЕЛЬ, я, чол. Довгий легкий кийок, що його використовує художник під час роботи як опору для руки.

МУШТА́РДА, и, жін., зах. Особливим способом приготовлена гірчиця. — У вас, — кажу, — вишивана сорочка; чом же від неї не дуріють дівки?.. — Еге! Минулося моє! Що моя сорочка? Усе їдно [одно], що муштарда по обіді (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 464).

МУШМУЛА́, и, жін.

1. Невелике південне дерево або кущ з їстівними грушоподібними плодами. Цілі ліси [на Капрі] маслин, солодких каштанів і тих дерев, на яких ростуть фрукти, що ми їли в Криму (мушмула, чи як, тут вони називаються nespola) (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 332); Подібно до глоду збирають насіння мушмули та ірги звичайної (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 703).

2. збірн. Плоди цієї рослини, що мають соковитий кисло-солодкий м’якуш.