МО́ЩІ, ей, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Іван Франко, VIII, 1952, 138); Поприкладався [Павло] до всіх мощей [у лаврі], до всіх чудотворних ікон (Остап Вишня, I, 1956, 7);  * Образно. — Нічого не їсте, скоро з вас мощі будуть… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 329);  * У порівняннях. Вихудла, як мощі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 15).

МОШО́НКОВИЙ, а, е, анат. Прикм. до мошонка 1. Мошонкова грижа.

МО́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до мостити 1. Сіни були невеликі і вели з одного боку на довгий, теребовельськими плитами мощений гайок (Іван Франко, I, 1955, 272).

2. у знач. прикм. Який має настил із твердого матеріалу (каменю, дерева тощо). Мощений цвинтар проріс травою (Марко Вовчок, I, 1955, 95); Вже давно закінчився мощений шлях, і я йшов звичайною польовою дорогою (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 150).

МОШО́К, шку, чол. Зменш.-пестл. до мох.  * У порівняннях. — Нехай твій тропок [стежечка] буде м’якенький, як мошок (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 226).

МОШО́НКА, и, жін.

1. анат. М’язо-шкіряний мішечок, де містяться чоловічі статеві залози. Капшук із мошонки баранця.

2. діал. Гаманець, капшук із такого мішечка. Люди витягають мошонки, лічать гроші та й дають, де треба (Лесь Мартович. Тв., 1954, 49); Мартин бере з рук п’ятку, мов залізо гаряче, й хутко ховас її до жовтої мошонки коло ременя (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 11).

МО́ШКА, и, жін. Дрібна двокрила комаха, схожа на мушку. А вона [птиця] наловить мошок, — Плиг на гілочку рясну (Дмитро Білоус, Пташ. голоси, 1956, 5).

МОШКА́, и, жін. Збірн. до мошка. Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка хмарами носилась (Панас Мирний, IV, 1955, 11); Дзижчить мошка над скошеними травами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 341); Зима там [за Сибіром] довга, а літо коротке. І мошки багато (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 522).

МОШКАРА́, и, жін., збірн., розм. Те саме, що мошка. У воду [річки] падала мошкара, і її метушливо хапала риб’яча дрібнота (Олесь Донченко, IV, 1957, 249); — Забули одеколон «Гвоздика» .. А тепер мошкара життя не дасть (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 40).

МОШИ́СТИЙ, а, е. Який поріс мохом. Стежки лісові мошисті (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 12).

МОШВА́, и, жін., збірн. Те саме, що мошка. Дуже мошва диму боїться! (Остап Вишня, I, 1956, 329); Над головою [хлопців] роєм вилася мошва та комарі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 49);  * У порівняннях. Про що не подумаєш, а вони [думки] вже тут, мов мошва ота, над головою крутяться, жалять (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41); Хмара мошви.

МО́ШЕЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до мошка.  * У порівняннях. Із куряви щось вигляне І знов пропадає. Ніби шапка через поле Котиться, чорніє.. Ховається… мошечкою Тілько… тілько… мріє, Та й пропало… (Тарас Шевченко, I, 1963, 279).