МЕЩЕРЯ́ЧКА див. мещеряки.

МЕЩЕРЯКИ́, ів, мн. (одн. мещеряк, а, чол.; мещерячка, и, жін.). Народність тюркської мовної групи, що проживає в Башкирії та Приураллі.

МЕЩЕРЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до мещеряки.

МЕЩЕРЯ́К див. мещеряки.

МЕ́ШКАННЯ, я, сер.

1. Дія і стан за знач. мешкати. Вона перебралася на мешкання до подруги, щоб зберегти незайманість законспірованої батьківської квартири (Юрій Яновський, I, 1954, 112); За часів царського самодержавства в українській мові утвердився вислів: оселитись на дармовім мешканні, тобто потрапити до в’язниці (Радянське літературознавство, 4, 1963, 60).

2. діал. Житлове приміщення; житло. Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (Іван Франко, V, 1951, 69); Одного вечора, вертаючись з прогулянки повз залізничну станцію, почули, як хтось нагорі у мешканні начальника грав на фортепіано (Ірина Вільде, Ти мене не любив, 1958, 66); Недалеко від річки Рибниці, майже притулившись до Сокільських скель, стоїть почорніла від часу гуцульська хата. Це і є мешкання знаменитого різьбяра Юрка Карпанюка (Народна творчість та етнографія, 3, 1965, 64).

МЕ́ШКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Жити, проживати (у певному приміщенні). Вілла, де я мешкаю, в кращій, тихішій і теплішій частині острова (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); У тім самім домі, де мешкала учителька Марія, була на піддашші маленька.. комірочка, в котрій Тарас помістився з сестрами (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 63); Оскільки в гуртожитку мешкали тільки нежонаті, на першому поверсі містилися їдальня та майстерня для лагодження одягу (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 107);
//  Жити (в гнізді, лігві і т. ін. — про тварин, птахів). Полетів горобчик питати, де сова сидить; сказали йому, що вона в сухому дубі в дуплі мешкає (Леся Українка, III, 1952, 481).

2. рідко. Жити, проживати у певній місцевості, місці. Мешкають [нащадки запорожців] по багнючих [багнистих] місцях та захлюпаних селах славетної на все царство Полтавщини (Панас Мирний, IV, 1955, 367).

МЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, чол.

1. Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. [Антоніо:] Се студія митцева? Ні, се пустка!.. Невже й мешканець хати їй під стать? (Леся Українка, III, 1952, 112); Старався [ключник] сам якмога докучати мешканцям номера 44 (Іван Франко, VI, 1951, 182); Мешканці сімнадцятої квартири цього будинку навіть уяви не мали, хто такий Проскуров (Іван Ле, Право.., 1957, 259); Ніхто й гадки не мав, що Маріо Баніто — це син померлої прачки, колишній безпритульний мешканець горищ і забутих вагонів, маленький різнобровий Марко (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 66).

2. рідко. Особа, яка живе у певному місці; житель. Коли хто з сільських мешканців не мав діла до мене, то заходив тепер лише рідко до нашої хати (Ольга Кобилянська, Ніоба, 1927, 51); Хоча Київ і нараховував лише шість-сім тисяч мешканців, він був великим торговельним центром (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 166).

3. Про тварин, які населяють певну місцевість, місце. Ліс дивився на мисливця тисячами очей своїх невидимих мешканців (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 220); Рудий беркут сидів на кручі над прозорим озером. Це був величезний старий орел, злинялий від сонця й негоди, давній мешканець казахстанських степів (Олесь Донченко, IV, 1957, 7).

МЕ́ШКАНКА, и, жін. Жіночий рід до мешканець. Ви доводитимете, що вікна непропорційно малі (або великі), що гами піаністки, мешканки верхнього поверху, зведуть з розуму всякого (Любов Яновська, I, 1959, 432).

МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, чол.

1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. Беглер беї Сходу і Заходу, — і силігдар, великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 553).

2. Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого у 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі). Для того щоб продовжувати свої розбійницькі загарбання, Тевтонський орден об’єднався з мечоносцями (Історія середніх віків, 1955, 111).

МЕЧОХВІ́СТ, хвоста, чол. Морська тварина ряду членистоногих із сплющеним тілом, вкритим панциром, що закінчується довгим хвостовим відростком-шипом.