ЛЖЕЦЬ, я, чол., заст., поет. Той, хто говорить неправду, схильний до неправди. [Лісницький:] Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік — Іван Виговський, лжець та інтриган (Любомир Дмитерко, Навіки разом, 1950, 33).

ЛЖИ́ВИЙ, а, е, заст. Який говорить неправду, схильний до неправди. — Лживі й хижі ромеї, наді мною вони посміялись, двоєручать з нами, хозарами, болгарами і всіма язиками… (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 231);  * Образно. Бездум’я і галас, гола плакатна схема дуже непереконливі, а часто і лживі свідки для визначення справжнього таланту (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 13);
//  Який виражає неправду. Так і ти, поете, слухай Голоси і лживі, й праві, Темний гріх і світлий сміх, І клади.. На спокійні терези (Максим Рильський, I, 1956, 60).

ЛЖЕСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, недок., юр. Давати брехливі або фальшиві, неправдиві свідчення.

ЛЖЕТЕО́РІЯ, ї, жін. Несправжня, основана на хибних засадах теорія. Вчення Павлова до цього часу є гострішою зброєю проти численних реакційних ідеалістичних лжетеорій (Вісник АН УРСР, 9, 1949, 5).

ЛЖЕСВІ́ДЧИЙ, а, е, юр. Стос. до лжесвідчення.

ЛЖЕСВІ́ДОК, дка, чол., юр. Той, хто дає брехливі або фальшиві, неправдиві свідчення.

ЛЖЕСВІ́ДЧЕННЯ, я, сер., юр. Дія за значенням лжесвідчити.

ЛЖЕПРИСЯ́ГА, и, жін., юр. Брехливе або фальшиве, неправдиве свідчення суду або слідству під присягою.

ЛЖЕПРОРО́К, а, чол. Той, хто видає себе за пророка. [1-й з прохачів:] Наша старшина не встояла б віч-на-віч проти тебе. [3-й з прохачів:] Один твій погляд скине лжепророків! (Леся Українка, II, 1951, 492).

ЛЖЕПАТРІОТИ́ЗМ, у, чол. Несправжній, удаваний патріотизм.