Л • Словник Української мови СУМ 11

ЛЯЩИК

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:09 +0000

ЛЯ́ЩИК, а, чол. Зменш.-пестл. до лящ 1. — Гусиний поплавець, диви, затанцював! — Дрібнота! Лящика чи верховодки витів! (Максим Рильський, Поеми, 1957, 216).

Запис ЛЯЩИК спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯЩАТИ

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:08 +0000

ЛЯЩАТИ, щу, щиш, недок.

1. Видавати різкі, пронизливі звуки. На повороті їх силою інерції звалює в купу, падають одне на одного, вищать, лящать (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 32); Явдошка аж лящить від сміху (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 364);
// Співати, кричати тощо (про птахів та деяких інших живих істот). Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 191); Жаби лящали так завзято, що заглушали всякий згук в далекій околиці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 337); Навколо лящали солов’ї (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 315);
// Видавати різкі, пронизливі звуки (про деякі предмети). Литаври лящать, аж відляски розходяться (Панас Мирний, III, 1954, 263); Тут спритний Омелян хитромудро переплів січкарню і кират. Усе до очманіння в голові гуде, лящить, сердиться, виє, вихриться пилом (Михайло Стельмах, I, 1962, 111);
// Відлунювати високі дзвінкі звуки. Піаніно було гарненьке, а висока зала мала чудовий резонанс, аж луна лящала по світлиці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 232); Гучна луна лящала в тонких, зеленавих шибках дрібно погратованих широких вікон (Юрій Смолич, I, 1947, 13); * Образно. Дзвоник ніби лящав та верещав, неначе малий опецьок, як зла мати часом стьобає його дубцем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 251).

2. Звучати різко, пронизливо (про голос, сміх людини). Лящить-голосить тонкий та дзвінкий голос першої дружки у хаті молодої (Панас Мирний, III, 1954, 202); Ось і пройшла робоча юрба. Десь уже на селі сухо й різко лящать голоси (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 87); В сутінках чиїхось воріт лящав збуджений жіночий сміх (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 146);
// перен. Бути сповненим різкими, пронизливими звуками. Весь сонячний майдан лящав дитячим дзвінким щебетанням (Олесь Гончар, III, 1959, 457).
♦ Аж за (поза) вухами (ухами, ушами) лящить — їсти з великим апетитом або жадобою. [Явдоха]: Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (Марко Кропивницький, II, 1958, 441); Все військо добре убирало, Аж поза ухами лящало, Один перед другим хватав (Іван Котляревський, I, 1952, 167); І зліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Українські народні казки, 1951, 36); [Аж] у вухах лящить — про сприйняття різких, пронизливих звуків. Як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш: мов на лотоках вода шумить, аж у вухах лящить! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 12); Хоробро кинувся [песик] вперед, вертівся перед вершником і заливався так, що у вухах лящало (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 305).

Запис ЛЯЩАТИ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯЩ

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:07 +0000

ЛЯЩ 1, а, чол. Прісноводна риба родини коропових з пласким тілом. В ставу було чималенько Лящів; Ніхто їх не ловив (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 97); — Колись так ловили [рибу], що насилу було додому дотириш… Лящ — по пуду! (Остап Вишня, I, 1956, 155).

ЛЯЩ 2, а, чол., розм. Те саме, що ляпас. — Оце тобі похорон, а оце — весілля! — другим лящем порівняв фарбу на лицях Данька (Михайло Стельмах, II, 1962, 11).
♦ Давати (дати) ляща кому; Годувати лящами кого — бити, карати кого-небудь. За невдачу серце зривав [дяк] завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 204); — За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику (Іван Котляревський, I, 1952, 83); Дяк за кожний вияв сваволі годував його, як і перший учитель, важкими лящами (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 41).

Запис ЛЯЩ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯЩАННЯ

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:07 +0000

ЛЯЩА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням лящати. Його голос загубився серед лящання й вереску собак (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 82); Навперейми одна другій щебетали пташки.. Цьомкання, тиркання, лящання мчалося хвиля за хвилею (Панас Мирний, III, 1954, 314); З лящанням грюкали залізні тарілки буферів (Олесь Донченко, I, 1956, 194); Сміх був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй горло, щоб ущухло оте лящання (Павло Загребельний, Спека, 1961, 303).

Запис ЛЯЩАННЯ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯШОК

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:06 +0000

ЛЯШО́К див. ляшки.

Запис ЛЯШОК спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯШКА

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:05 +0000

ЛЯ́ШКА.

1. див. ляхи.

2. див. ляшки.

Запис ЛЯШКА спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯШКИ

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:05 +0000

ЛЯШКИ, ів, мн. (одн. ляшок, шка, чол.; ляшка, и, жін.), іст., зневажл. Поляки. Прокинулись ляшки-панки — Нікуди втікати! (Тарас Шевченко, I, 1951, 66); У тікають ляшки-панки і гетьманськії полки… (Володимир Сосюра, I, 1957, 387); — Внадився оце до моїх дочок якийсь ляшок (Нечуй-Левицький, I, 1956, 122); * У порівняннях. Голий — як пляшка, а гонор — як в ляшка (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 173).

Запис ЛЯШКИ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯШЕНЬКИ

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:04 +0000

ЛЯ́ШЕНЬКИ, ів, мн., іст., зневажл. Поляки. [Кобзар:] Становили ляхи дубовії хати — Прийдеться ляшенькам в Польщу утікати (Володимир Самійленко, II, 1958, 67).

Запис ЛЯШЕНЬКИ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯЧНИЙ

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:03 +0000

ЛЯЧНИ́Й, а, е. Який лякає; страшний. І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами, ..усе те обняло її жахом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 279); — У нього очі… Ох, які лячні! Я боюся його зору, мов очей водяника (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 186);
// Викликаний переляком. Тебе послухаємось ми, Замовкнуть в серці почування лячні, А станемо правдивими людьми (Павло Грабовський, I, 1959, 387); Взяв [Арсень] міцніше до рук гвинтівку, щоб не відчувати в них дрібного лячного дрижання (Іван Ле, Мої листи, 1945, 139).

Запис ЛЯЧНИЙ спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.

ЛЯЧНО

SUM11 — Sun, 17 Sep 2023 12:38:03 +0000

ЛЯ́ЧНО. Присл. до лячний. Неприязно й лячно виглядало довкола, навіть виду не було ніякого (Ольга Кобилянська, II, 1956, 232); Забув малий безчубко.., як матері за юбку тримався лячно він (Володимир Сосюра, I, 1957, 344);
// у знач. присудк. сл. Страшно. [Анна:] Не знаю, але мені так чогось лячно, так чогось сумно, як коли б якесь велике нещастя надо мною зависло (Іван Франко, IX, 1952, 95); Дівчині стало лячно самій у хаті (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 387).

Запис ЛЯЧНО спершу з'явиться на Словник Української мови СУМ 11.