ХРЯЩУВАТІСТЬ 1, тості, жін. Властивість за значенням хрящуватий 1.

ХРЯЩУВАТІСТЬ 2, тості, жін., геол. Властивість за значенням хрящуватий 2.

ХРЯЩУВАТИЙ 1, а, е. З випнутими, великими хрящами (див. хрящ 1). Знову аж захлинувся старий Шумейко, хапаючи ротом повітря, наче хтось дужий здавив йому хрящувате горло (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 258); Кашкет був завеликий Жорці, він, мабуть, дістав би йому до плечей, коли б не зачепився на круглих хрящуватих вухах (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 46); Ніздрі його хрящуватого носа збуджено здригалися (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 58).

ХРЯЩУВАТИЙ 2, а, е, геол. Який містить у собі хрящ; який містить багато хряща (див. хрящ 2).

ХРЯЩОПОДІ́БНИЙ, а, е. Подібний до хряща (див. хрящ1). Ділянку нижньої третини грудини можна знайти.., визначивши піддатливість кісткового скелета при натисканні. «Ложечка», або мечоподібний відросток, — хрящоподібне утворення і легко піддається, якщо на нього натиснути пальцями (Наука і життя, 7, 1970, 38).

ХРЯЩОВИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до хрящовина; який є хрящовиною.

ХРЯЩОВИ́НА, и, жін. Речовина, з якої складається хрящ (див. хрящ 1). Особливо славиться черепашаче м’ясо, зокрема хрящовина — каліпі — зрізана з нижнього щита тварини (Знання та праця, 1, 1972, 21).

ХРЯЩОВИЙ 1, а, е.

1. Прикм. до хрящ1. Скелет у дитини утворюється ще в ранньому утробному періоді і складається переважно з хрящової тканини (Шкільна гігієна, 1954, 68); Кістки таза [у жінок] з’єднані між собою до 15-річного віку хрящовими прошарками, які костеніють лише до 23—25 років (Фізичне виховання жінки, 1954, 42); Хрящова клітина;
//  Який складається з хрящів. Скелет [акули] — хрящовий. Тіло вкрите лускою у вигляді «шкіряних зубів», або шипів (Знання та праця, 9, 1970, 32); Хрящовий хребет.

2. Який має кістяк з хряща (див. хрящ 1). Хрящові осетрові риби;
//  у знач. ім. хрящові, вих, мн. Підклас осетрових риб, до яких належать білуга, севрюга та ін.

ХРЯЩОВИЙ 2, а, е, геол. Прикм. до хрящ2. Хрящовий ґрунт.

ХРЯ́ЩИК, а, чол. Зменш.-пестл. до хрящ1. Як відомо, кістки з’являються у людини не одразу. Вони проходять довгий і багато в чому загадковий шлях розвитку від слабеньких хрящиків у зародків до добре розвинутого скелета дорослих (Наука і життя, 5, 1967, 30); А мати все пригощає сина: — Ось тобі хрящик… Ти ж любиш, — підкладає вона йому гарячої найніжнішої баранини (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 10); Він роздуває тонкі ніздрі довгого з хрящиком носа, смішно, двома цівками, як з паровоза, випускає дим (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 16); Перед Василем на траві лежала розпанахана надвоє сіра ящірка, гидливо виглядали з-під її шкури невеличкі хрящики-кісточки (Панас Мирний, IV, 1955, 17).

ХРЯЩ 1, а, чол. Гнучка й пружна тканина, що з’єднує частини кістяка, а в деяких тварин становить сам кістяк. — Бідна моя жінка, за ним [за сином] і сама трохи ніг не відкинула, а воно, сердешне, висохло і викоренилось — одні тільки хрящі зостались (Олекса Стороженко, I, 1957, 214); Настала ротам та зубам робота, хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов на жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Панас Мирний, III, 1954, 288); Семен трощив курча смажене. І тиша в хаті. Чути лише, як хрущали хрящі (Андрій Головко, I, 1957, 144); Михайло побачив за столом могутню і ніби вилиту з найякіснішого металу постать білобрисого моряка з квадратним вилицюватим обличчям, рівним, загостреним донизу носом, трохи приплюснутим до рота, з горбкуватим хрящем посередині (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 320).

ХРЯЩ 2, а, чол., геол. Крупний пісок, що утворився з уламків твердих гірських порід. Вузенька стежка, обійшовши гору, Обсунувши понадбережний хрящ, Послалася у глибину прозору Синьо-зеленого старого бору (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 67); Хрящ! Так називають будівельники цей грубозернистий, як гречка, пісок з домішкою дрібних вугластих камінців гравію (Іван Багмут, Опов., 1959, 42).

ХРЯЩ 3, а, чол. (Lactarius). Вид грибів роду молочників родини сироїжкових, перев. з увігнуто-розпростертою або лійкоподібною шапкою та підгорнутими або опущеними краями на короткій ніжці, що ростуть у хвойних лісах (здебільшого їстівні). А в лісах, у байраках гриб’я [грибів] — хоч граблями греби! Білі, підосинники, лисички, опеньки, хрящі, сироїжки… (Радянська Україна, 4.IX 1962, 3); Поширені в наших лісах сироїжки і хрящі-молочники (Вечірній Київ, 24.IX 1962, 4).

ХРЯСЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хряскати, хряснути. Раз мама топила в печі, я пустував: зачепив ключкою той глечик за вушко та й тягаю по полу.. Коли це глечик — хрясь! — з полу додолу — розлетівся в черепки (Степан Васильченко, II, 1959, 463); Гарасько Муха схопив миску й об землю нею — хрясь (Андрій Головко, II, 1957, 239); — Він [бугай] прискочив та по драбині лобом — хрясь! (Остап Вишня, II, 1956, 69); Порфир аж підскочив: — Ах ти ж помідор розчавлений, — і по носі того: хрясь! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 27).

ХРЯ́СНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Те саме, що хряпнутися. — І тільки вибігла у сіни, а воно [хлопчисько] мені як покотиться під ноги… І під самі ноги бубух! Збило. Я так і хряснулась… ой-ой!.. (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 37); Зразу за його вигуком.. прорвався шмат породи і з шумом хрясну вся на землю (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 347); Захлинулась гармонія в руках рябого [поліцая], потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 170).