Я́ШНИЩЕ, а, сер., розм. Те саме, що ячнище.

Я́ШНИЦЯ, і, жін., розм. Те саме, що ячниця.

Я́ШНИК, а, чол., розм. Те саме, що ячник. Підбурені косарі заговорили, що за умовою з панами мали працювати на їхніх харчах, а в обід людям дали гливкого яшника та води (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 71).

Я́ШНИЙ, а, е, розм. Те саме, що ячмінний. Мужик думав, що яшний сніп, почав молотити (Павло Чубинський, V, 1874, 655); Вона дума-гадає, ох, злидні які! Ходять босі і літо і зиму дітки. Опріч яшного хліба нічого немає (Леся Українка, IV, 1954, 262).

Я́ШМОВИЙ, а, е. Прикм. до яшма. Яшмові родовища;
//  Зробл. з яшми. І, відсунувши на середину яшмового столика чару, він набрав повітря і випростав груди (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 568).

Я́ШМА, и, жін., мін. Кремениста осадова гірська порода, яка складається з дрібних зерен кварцу червоного, сірого, зеленого, білого й чорного кольору та халцедону; використовується як декоративний камінь і для виготовлення художніх виробів. [Хуса:] Не забувай, що треба подавати [на стіл] фіали грецькі та етруські вази, а з наських подаси лиш того кубка, що з яшми він оправний в чорнім сріблі (Леся Українка, III, 1952, 147); Рахів, Ужгород, Волинь, вершини Святої гори і гори Івана Розбійника Карадагу — там залягають потужні жили різнобарвних українських яшм (Знання та праця, 2, 1967, 7).