ГЛЯНЦЮВА́ТИЙ, ГЛЯНЦУВА́ТИЙ, а, е. Який має легкий глянець; блискучий. І кожен звук, не сплівшись з іншим звуком, Пливе, хитаючись, над глянцуватим бруком І меркне у безлунній самоті (Микола Бажан, Роки, 1957, 211).

ГЛЯНЦЮВАТИ, юю, юєш, ГЛЯНЦУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. Наводити глянець, глянц. Бере [столяр] політуру й глянцує до блиску (Леонід Первомайський, II, 1958, 363).

ГЛЯНЦУВА́ТИЙ див. глянцюватий.

ГЛЯ́НЦЕВИЙ, а, е. Який має глянець; блискучий. Воронов замислився. Червоним олівцем на великому чистому аркуші глянцевого паперу він намалював якісь квадратики, півкола (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 213).

ГЛЯНЦУВА́ТИ див. глянцювати.

ГЛЯНЦ див. глянець.

ГЛЯНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до глядіти 1. На Йвася глянула [мати], взяла його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла (Тарас Шевченко, II, 1953, 287); Глянули одне на одного, і погляд ковзнув повз погляд (Олесь Гончар, II, 1951, 28);  * Образно. Вже осінь глянула до двору, мені б до школи в цюю пору (Андрій Малишко, III, 1957, 485).
♦ Глянути правді в очі (у вічі) див. око: Глянути смерті в очі (у вічі) див. око; Глянути хоч одним оком див. око; І вгору глянути ніколи (немає часу, не дають і т. ін.) — про надмірну завантаженість, відсутність вільного часу. Щоденні репетиції і спектаклі часом не дають їм і вгору глянути (Леся Українка, V, 1956, 239); Учасники Вітчизняної війни, які пропустили кілька років [навчання], — їм ніколи і вгору глянути, у них немає ні дня, ні ночі, треба надолужувати час (Юрій Яновський, I, 1958, 468).

ГЛЯНСУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. Наводити глянс.

ГЛЯНСУВА́ТИЙ, а, е. Який має легкий глянс; блискучий. Нормальна насінина льону гладенька, має блискучу, глянсувату поверхню (Технічні культури, 1956, 15); Надвечір напали на глянсуватий слід полозків (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 799).

ГЛЯ́НСОВИЙ, а, е. Те саме, що глянцевий. Лист до містера Хо був у густому блакитному, глянсового пергаменту, конверті (Юрій Смолич, Сорок вісім… 1937, 231).