ДЬОГТЯ́РНЯ, і, жін., заст. Підприємство, на якому гнали дьоготь. Востаннє бриніли його [дерева] соки над зачовганою сторожкою, начиненою.. пилами, сокирами, стругами, бардами, — усім тим, що без жалю валить ліс, вибирає його до серцевини і випікає в закурених дьогтярнях (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 265).

ДЬОР, у, чол.: ◊ Дати дьору — втекти, зникнути і т. ін. Я б вже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю комедію (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 184); Покрутився [літак] над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору (Микола Трублаїні, I, 1955, 57).

ДЬОГТЬОВИ́Й, а, е. Прикм. до дьоготь. Дьогтьовий запах;
//  Який вигот. дьоготь. Дьогтьовий завод;
//  Вигот. з дьогтю, з дьогтем. Дьогтьове мило.

ДЬОГТЯ́Р, а, чол., заст. Той, хто гнав дьоготь. Йому здається, що відкілясь узялися і йдуть поруч дьогтяр Панас та колісник Таран (Степан Васильченко, I, 1959, 105); Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — .. дьогтярі, решетарі, трачі (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 7).

ДЬО́ГОТЬ, гтю, чол. Темна густа в’язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці дерева, торфу, бурого та кам’яного вугілля. Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем, натикати пір’ям (Панас Мирний, IV, 1955, 235); З пнів та коріння.. гнав [Шембек] дьоготь, випалював поташ і скипидар (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 179);  * У порівняннях. Засіли [Плачинда з Давидом] по самий драбиняк у чорному, як дьоготь, болоті (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 105).