БРУНА́ТНИЙ, а, е. Коричневий; темно-жовтий. Оддаль кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 215); Вона йде по асфальту, і брунатні плоди каштанів поблискують біля її ніг (Вадим Собко, Граніт, 1937, 175); Пастушки З брунатними ногами, з торбинками Через плече, махали нам устріч Руками (Максим Рильський, II, 1956, 138).
БРУНАТНИЙ
Тлумачення слова