БРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). Павлюк побачив брезкле обличчя з безкольоровою гострою борідкою (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 15);
// Який має набрякле тіло або обличчя. Він ледве встиг похмелитися і після безсонної ночі здавався брезклим і старим (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 438).
БРЕЗКЛИЙ
Тлумачення слова