БОРЖНИ́К, а, чол. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь. Боржник весело бере, а сумно віддає (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 282); — Ви мій боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Юрій Смолич, I, 1958, 124); Незаможні жителі міста [Ольвії] часто бували боржниками багатих купців і лихварів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 250).
БОРЖНИК
Тлумачення слова