БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, яю, яєш і рідко БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю, виш; мн. благословлять; недок., БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю, виш; мн. благословлять; док., перех.
1. заст. Хрестити кого-небудь, проказуючи при цьому молитву, побажання. Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх та хрестить… (Марко Вовчок, I, 1955, 33); Сиділа [Згода] на балконі нового будинку та все лиш усміхалася та благословила (Іван Франко, III, 1950, 119); Там плач, і регіт, і пісні, розп’яття шибениць безкраї, і піп хрестом благословляє розстрілів, смерчі огняні (Володимир Сосюра, II, 1958, 413); Дай вам боже..дочечку до року до вінця благословити… (Леся Українка, III, 1952, 673); Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (Максим Рильський, II, 1946, 14); * Образно. Природа.. лагідно благословляла людські веселощі (Яків Качура, Вибр., 1953, 286).
2. перев. на що, заст. Давати згоду на що-небудь, дозволяти кому-небудь щось. — Я піду у черниці, — промовляє Катря.. — Я [батько] ніколи тебе на се не благословлю! (Марко Вовчок, I, 1955, 231).
3. уроч. Славити, прославляти, вихваляти кого-, що-небудь (у подяку за щось). Умийся, серце, щоб пізнала [мати] тебе.. І господа благословляла за долю добрую твою (Тарас Шевченко, II, 1953, 14); Старий Гуртер.. поселився у капітана і благословить його ім’я та пильнує його дітей (Іван Франко, VI, 1951, 484).
4. кого ким, чим, розм., заст. Дати, подарувати. Живе Олеся рік і другий.. і четвертий. Благословив господь діточками: три сини як три соколи (Марко Вовчок, I, 1955, 28).
♦ Господи благослови!, заст. — вираз, що вживається, коли приступають до роботи або їди. — Бог дав празник і паску свячену.. Сідайте лишень. Господи благослови! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 68); На світ благословило, безос. — розвиднілось.