БІЛОВУ́С, рідше БІЛОУ́С, а, чол.
1. Той, хто має світлі або сиві вуса. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? (Словник Грінченка); Трудненько було сказати про цього білоуса — чи сивий він, а чи просто вродився аж таким русявим чоловіком (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 120).
2. бот. Бур’янова злакова рослина, яка росте в полі й на луках. Лука була вкрита біловусом, щучником дернистим та мітлицею звичайною (Хлібороб України, 5, 1966, 24).