БІ́ЛКА, и, жін.
1. Невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах. Десь у хвойній верховині завовтузилася білка (Олесь Донченко, II, 1956, 7).
♦ Крутитися як (наче) [та] білка в колесі див. крутитися; Обідрати як (мов, наче) білку див. обдирати.
2. Хутро цього гризуна. Від кожного двору по білці данину брали (Панас Мирний, V, 1955, 268).