БІЛЬШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати більшим, збільшуватися розміром, обсягом, кількісним складом і т. ін. Плата за день ніколи не падала від карбованця; зате більшала іноді й до п’яти (Панас Мирний, II, 1954, 78); Сонце, поволі спускаючись на захід, більшає, немов росте, яснішає (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 232); Шхуну гойдало все більше, хвиля більшала й заливала палубу (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 249);
// безос. Зростати кількісно; прибувати. Коней на майдані все більшає (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 317);
// Рости, підростати; розростатися. Більшають діти — більшають і клопоти (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 129).
2. Ставати дужчим, сильнішим; посилюватися (про інтенсивність, ступінь вияву чого-небудь). А жага кохання росла, більшала (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 256); Починається лайка, змагання. Крик, гук дедалі все росте, все більшає, просториться (Панас Мирний, I, 1954, 237); А на березі все більшав гомін тисячі білих чалм (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 250).