БІГТИ, біжу, біжиш; мин. ч. біг, ла, ло; наказ. сп. біжи, біжімо, біжіть; недок.
1. Прискорено пересуватися на ногах; рухатись, швидко переставляючи ноги. Всіх би перегнав, та бігти боюсь (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 214); На ловця і звір біжить (Номис, 1864, № 9940); Аж ось і дітвора біжить (Тарас Шевченко, II, 1953, 322); Василина не йшла, а бігла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 76); Інтендант біг, раз у раз припадаючи до землі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37);
// розм. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, поспішатися, квапитися. Стара мати.. шукає ліків, з усіма радиться та плаче, біжить оце до лікарки, то знов поспішається до знахарки: син в’яне! син нудиться! (Марко Вовчок, I, 1955, 355); Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею (Леся Українка, III, 1952, 583);
// Поспішно відступати; утікати. На захід зелені шинелі од радянських багнетів біжать (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 18).
♦ Як [дурному] з гори бігти — дуже просто, немудро, легко. — Була весела, — одкаже [Катря], — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Марко Вовчок, I, 1955, 225).
2. перен. Швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямі. Скакали коні.., Ридван, мов вихор, в полі біг (Іван Котляревський, I, 1952, 110); Швидко біжать легкі саночки.., але якою тихою здається та їзда молоденькому мандрівникові! (Леся Українка, III, 1952, 473); Автомобілі бігли по мосту (Максим Рильський, III, 1961, 8);
// Швидко нестися в повітрі (про хмари, дим і т. ін.). В небі хмари біжать… може буде гроза? (Володимир Сосюра, I, 1947, 88); * Образно. Куди серце лежить, туди й око біжить (Номис, 1864, № 8744); Чіпка вимовляв кожне слово з протягом.., язик казав одно, а думка вперед бігла за другим (Панас Мирний, II, 1954, 207);
// перен. Простягатися в далечінь довгою смугою, довгим рядом. Від хатки вузенька стежечка.. бігла до самого синього Дніпра (Марко Вовчок, I, 1955, 288); Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 418); Гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 5).
3. перен. Швидко текти, плинути. Прудко біжить та річка.. до самої луки зеленої (Марко Вовчок, I, 1955, 180); Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки (Панас Мирний, I, 1954, 345); У жилах кров Біжить шалено (Максим Рильський, II, 1946, 94); А сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 304);
// Швидко сипатися, насипатися. У нашому колгоспі добре жить — трактор оре, хліб біжить (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 367).
4. перен. Швидко минати, проходити, збігати в часі. Наш вік біжить, не скажеш: потривай (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 143); Якось так біжить мені час, що я його не помічаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 422).
5. перен. Шумуючи під час кипіння, виливатися, литися через вінця (краї) посуду; швидко витікати. Молоко біжить; Борщ біжить (Словник Грінченка).