БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е.
1. Який не має зброї; неозброєний. Плаче беззбройний над братом-борцем так, наче в землю ховає живцем (Леся Українка, I, 1951, 264); Я був беззбройний і поранений (Юрій Яновський, I, 1954, 73).
2. перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний. Вона відчувала себе беззбройною (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 61).