БЕЗВИ́ННИЙ, а, е. Не винний ні в чому; безневинний. І не раз заступалася Ганя за безвинних людей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 166); Трикляті гітлерівці!.. Так за що ж ви мучите народ безвинний? (Павло Тичина, II, 1957, 147);
// у знач. ім. безвинний, ного, чол.; безвинна, ної, жін. Про ні в чому не винну людину. Він знав, що.. вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101).
БЕЗВИННИЙ
Тлумачення слова