БЕЗВІ́ТРЯНИЙ, а, е. Тихий, без вітру. Була тиха, безвітряна погода. Лан застиг, ніщо не порушувало його спокою (Василь Минко, Вибр., 1952, 262); * Образно. Все життя моє, недовге й безвітряне, немов у калейдоскопі пролітало передо мною (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 90).
БЕЗВІТРЯНИЙ
Тлумачення слова